Голоси з дороги

Приземлилися в Гандо після одинадцятої, а постачальник уже чекав на парковці з готовими документами. Через двадцять хвилин ми вже їхали по GC-1 на південь.

Забрали авто в Маспаломасі на четвертий день, а не в аеропорту, — це заощадило три дні оплати за авто, яке б просто стояло біля апартаментів.

Піднялися невеликим авто з механікою по GC-60 через Фатагу до Техеди. Повільно, круто і варте кожного повороту. На спуску двигун тримав авто, майже не торкаючись гальм.

Пуерто-де-Моган забудований по схилах долини, а вулиці там вузькі, тож я був радий, що ми попросили автомат. Саме наявність парковки в готелі й зробила тримання авто виправданим.

Дебетову картку прийняли без жодних проблем, хоча на стійках у терміналі нам казали, що це неможливо. Нічого не заблокували, і згодом у виписці нічого зайвого не з’явилося.

Ми використовували авто для півночі острова, а не для самого міста. До Лас-Кантерас і Вегети можна дійти пішки; до Арукаса й Терора — ні. Підземний паркінг біля Тріани став простим рішенням на ніч.

Виїхали із сонячного півдня прямо в хмари біля Агаете і за годину знову опинилися на сонці. Пальне було помітно дешевшим, ніж удома, а про це нам ніхто не сказав до прильоту.